Сьогодні в переддень відзначення 117-ї річниці від дня народження Уласа Самчука звернімося до його слів, які були сказані на початку 40-х років минулого століття, і задумаймося, чи не актуальні вони сьогодні (цитати зі збірки «Документ доби: публіцистика Уласа Самчука 1941 – 1943 років»  /  упоряд. А.Жив’юк. Рівне: 2008).

«Молодь мусить розуміти, що історія кожної хвилини може подарувати нам нові Крути, і було б дуже недоцільним, коли б та своєрідна гола героїка, без знань, без підготовки, без твердого і послідовного організованого первня перейшла в нашу традицію» («Крути», с. 117).

 «…не все одно, хто як говорить, яким богам молиться, які книжки читає. Не все одно, якими іменами названі вулиці наших міст… Не все одно, …кого ми вчимо у школі… А коли  все одно, то це значить, що все одно для нас, хто є ми самі» («Нарід чи чернь»).

«Героїчна молодь! Коли ти й надалі будеш лише носити жовтосині стрічки, займаючись тим чи іншим сільробівством, ніколи не бачити тобі України такої, якої би ти хотіла. Героїзм нашої доби — це праця. Чорна й біла. Мозку й рук…»  («Pax Bolshevia»)

«Коли бачимо сьогодні молодь, яка витрачає стільки енергії на безплідне, безґрунтовне політикування, коли бачим закукурічених фантастів, яких ціла фантазія вичерпується раз на комунізмі, другий раз на сільробівстві, третій раз на якомусь іншому подібному доктринерстві, хочеться кричати. Люди! Пам’ятайте, що ніякий вождь, ніякий Ікс та Ігрек не введе нас у землю обіцяну, якщо ми будемо такими … беззбройними, голими фантастами, відірваними від конкретних потреб, безрадними у вирішенні найпростіших проблем» («Більше ініціятиви»)

«Героїзм наших днів досить прозаїчний: чинно й активно включитись у життя. Той герой, хто не лише візьме в руки рушницю, щоб десь героїчно загинути, але й вмітиме ту рушницю викувати» («Героїзм наших днів»).

«Жити для Батьківщини – це значить перемагати всі труднощі, які б вони не були. Творити вищі, кращі, організовані форми життя» («Свідомо жити»).

«Епохи повстають стихійно… Люди родяться по певному закону… Епохи виникають, ростуть і зникають. Люди жили, живуть і будуть так довго жити, поки наша скромна планета матиме фізичну змогу обертатись навколо своєї осі. Творцями великих епох були все таки люди…» («Епохи і люди»).