| 1905,
20 лютого |
Народився в Дермані на Волині в селянській родині. |
| 1907-1913 | родина жила на хуторі Лебедина, що був за 5 км від Дермані. |
|
1913 |
-Самчуки переїжджають до с. Тилявка Кременецького повіту, де придбали 10 дес. ґрунту на околиці села. |
| 1913-1917 | – учень Тилявської церковно-парафіяльної школи. |
| 1917-1920 | – учень Дерманської вище початкової школи. |
| 1921-1927 | учень Кременецької української гімназії ім. І.Стешенка. |
| 1920-ті
роки |
– у стінах гімназії виходить рукописний альманах „Юнацтво”, в якому У.Самчук поміщає свої перші твори. |
| 1926 | – перші оповідання друкує часопис „Духовна бесіда”, що виходив у Варшаві. |
| 1927 | – призваний до польської армії. Влітку дезертирує. |
| 1927-1929 | – перебуває у Німеччині на різних роботах. Студіює в університеті в Бреслау. |
| 1929-1940 | – живе і працює у Празі. |
| 1929 | – пише новелу „Образа”, яка була вперше надрукована у Львові в Літературно-науковому віснику. |
| 1929-1931 | – навчається в Українському вільному університеті в Празі. |
| 1930-ті
роки |
– одружується з фармацевтом Марією Зоц. Їй присвячує роман-трилогію „Волинь”. |
| 1932 | – виходить у світ повість „Кулак”. |
| 1932-1933 | – працює над романом про голодомор в Україні „Марія”. |
| 1932-1937 | – працює над епопеєю життя селян трилогією „Волинь”, яку друкує у видавництві Тиктора у Львові: |
| 1932 | – Т.І. „Куди тече та річка”. |
| 1936 | – Т.2. „Війна і революція”. |
| 1937 | – Т.3. „Батько і син”. |
| 1938-1939 | – репортер ряду газет на Закарпатті, де йшли визвольні змагання. |
| 1940 | – переїжджає до Кракова. |
| 1941,
липень |
-повертається в Україну після 13 літ розлуки. Відвідує Кременець, Тил явку, Дермань. |
| 1941-1942 | – головний редактор газети „Волинь”, яка виходила у Рівному. Видає 15-тис. тиражем роман „Марія”. |
| 1942 | – одружується вдруге з Тетяною Чорною, артисткою українського кіно. |
| 1942, березень | – друкує у газеті „Волинь” сенсаційну статтю „Так було – так буде”. |
| 1942, 20 березня | – заарештований німецьким гестапо. Місяць був в ув’язненні. Звільнений з посади головного редактора „Волині”. |
|
1942-1943 |
– кілька разів з дружиною Тетяною Чорною відвідує Дермань, Тилявку, Кременець. |
|
1942-1943 |
– кореспондент ряду українських газет, роз’їжджає по Україні, відвідує Київ, Харків, Полтаву, Кременчук. Друкує низку матеріалів про Україну, ІІ народ. |
| 1943, листопад | – виїжджає з дружиною до Німеччини, де займається літературною діяльністю. |
| 1945-1948 | – живе і працює в таборі ДІ-ПІ для переміщених осіб. |
| 1945 | – голова Мистецького українського руху. |
|
1946-1947 |
– виходить у двох книгах роман „Юність Василя Шеремети”, який побудований н матеріалах Кременецької української гімназії початку 20-х років. |
|
1948 |
– виходить у світ перший том трилогії „Ост” під назвою „Морозів хутір”. |
| 1957 | – другий том „Темнота”. |
| 1982 | – третій том „Втеча від себе”. |
| 1954 | – книга спогадів „П’ять по дванадцятій”. |
| 1956 | – видає книгу спогадів „На білому коні”. |
|
1959 |
– виходить роман-хроніка про боротьбу УПА на Волині „Чого не гоїть вогонь”. |
|
1967 |
– видає книгу „На твердій землі”, в якій розповідає про життя українських переселенців у Канаді. |
| 1974 | – книга есе „На коні вороному”. |
| 1979 | – книга спогадів „Планета ДІ-ПІ”, нотатки і листи. |
|
1980 |
– книга „Слідами піонерів”.
– відзначення 75-річчя Уласа Самчука. – книга „Гори говорять”. – книга „ Живі струни”. – книга „Сонце з заходу”. |
| 1987,
9 липня |
– помер у Торонто, де й похований. |
| 1988, 18 вересня |
– відкриття музею-архіву У.Самчука в Торонто. |
| 1990 | – вдруге виходить книга есе „На коні вороному”. |
|
1991 |
– часопис „Тернопіль” стараннями Г.І.Чернихівського вперше в Україні друкує з № 3 роман У.Самчука „Марія”. |
|
1991 |
– у Києві стараннями літературознавця Степана Пінчука виходить окремою книгою „Марія”. |
| 1992,
жовтень |
– відкриття двох меморіальних таблиць на честь Уласа Самчука у Тилявці на родинному будинку та школі. |
| 1993,
27 вересня |
– відкриття літературно-меморіального музею Уласа Самчука у Тилявці Тернопільської області. |
| 1994 | – із Торонто до Тилявки передано матеріали Архіву-музею У.Самчука. |
| 1994 | – в „Українському письменнику” видруковано роман „Чого не гоїть огонь”. |
| 1995 | – в Ужгороді виходить у світ роман „Гори говорять”. |
| – в Україні відзначено 90-річчя від дня народження У.Самчука. | |
| – у Кременецькому краєзнавчому музеї розгорнута велика виставка з нагоди 90-річчя У.Самчука під назвою „На Україну повернувся”. | |
| – на будинку (вул. У.Самчука, 8) Коцюкевичів відкрито У.Самчуку, пам’ятний знак з барельєфом письменника. | |
| 1996 | – У „Літописі Волині” (Вінніпег) видруковано статтю Черняхівського „Перший музей Уласа Самчука в Україні”. |
| 2000 | – у Тилявці, Кременці, Тернополі, Рівному вшановано пам’ять У.Самчука — 95 літ від дня його народження. |
| 2001 | – вихід друком книжки „Улас Самчук”, упорядкованої А.Жив’юком і І.Паскевич. |
|
2002 |
– А.Жив’юк захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук на тему „Вплив громадсько-політичної та літературної діяльності Уласа Самчука на розвиток української національної свідомості. |
| 2003 | – Кременецькому ліцеї присвоєно ім’я Уласа Самчука. |
|
2004 |
– Олена Пасічник захистила дисертацію на здобуття кандидата філологічних наук на тему „Образ світу і концепція героя у творчості Уласа Самчука й Олександра Солженіцина в’язнично-таборової тематики”. |
| 2005 | – у Кременецькому ліцеї ім. У.Самчука відкрито кімнату-музей „Світлиця У.Самчука”. |
