1905,

20 лютого

 

Народився в Дермані на Волині в селянській родині.

1907-1913 родина жила на хуторі Лебедина, що був за 5 км від Дермані.
 

1913

-Самчуки переїжджають до с. Тилявка Кременецького повіту, де придбали 10 дес. ґрунту на околиці села.
1913-1917 – учень Тилявської церковно-парафіяльної школи.
1917-1920 – учень Дерманської вище початкової школи.
1921-1927 учень Кременецької української гімназії ім. І.Стешенка.
1920-ті

роки

– у стінах гімназії виходить рукописний альманах „Юнацтво”, в якому У.Самчук поміщає свої перші твори.
1926 – перші оповідання друкує часопис „Духовна бесіда”, що виходив у Варшаві.
1927 – призваний до польської армії. Влітку дезертирує.
1927-1929 – перебуває у Німеччині на різних роботах. Студіює в університеті в Бреслау.
1929-1940 – живе і працює у Празі.
1929 – пише новелу „Образа”, яка була вперше надрукована у Львові в Літературно-науковому віснику.
1929-1931 – навчається в Українському вільному університеті в Празі.
1930-ті

роки

– одружується з фармацевтом Марією Зоц. Їй присвячує роман-трилогію „Волинь”.
1932 – виходить у світ повість „Кулак”.
1932-1933 – працює над романом про голодомор в Україні „Марія”.
1932-1937 – працює над епопеєю життя селян трилогією „Волинь”,  яку друкує у видавництві Тиктора у Львові:
1932 – Т.І. „Куди тече та річка”.
1936 – Т.2. „Війна і революція”.
1937 – Т.3. „Батько і син”.
1938-1939 – репортер ряду газет на Закарпатті, де  йшли визвольні змагання.
1940 – переїжджає до Кракова.
1941,

липень

-повертається в Україну після 13 літ розлуки. Відвідує Кременець, Тил явку, Дермань.
1941-1942 – головний редактор газети „Волинь”, яка виходила у Рівному. Видає 15-тис. тиражем роман „Марія”.
1942 – одружується вдруге з Тетяною Чорною, артисткою українського кіно.
1942, березень – друкує у газеті „Волинь” сенсаційну статтю „Так було – так буде”.
1942, 20 березня – заарештований німецьким гестапо. Місяць був в ув’язненні. Звільнений з посади головного редактора „Волині”.
 

1942-1943

– кілька разів з дружиною Тетяною Чорною відвідує Дермань, Тилявку,  Кременець.
 

1942-1943

– кореспондент ряду українських газет, роз’їжджає по Україні, відвідує  Київ, Харків, Полтаву, Кременчук. Друкує низку матеріалів про Україну, ІІ народ.
1943, листопад – виїжджає з дружиною до Німеччини, де займається літературною діяльністю.
1945-1948 – живе і працює в таборі ДІ-ПІ для переміщених осіб.
1945 – голова Мистецького українського руху.
 

1946-1947

– виходить у двох книгах роман „Юність Василя Шеремети”, який побудований н матеріалах Кременецької української гімназії початку 20-х років.
 

1948

– виходить у світ перший том трилогії „Ост” під назвою „Морозів хутір”.
1957 – другий том „Темнота”.
1982 – третій том „Втеча від себе”.
1954 – книга спогадів „П’ять по дванадцятій”.
1956 – видає книгу спогадів „На білому коні”.
 

1959

– виходить роман-хроніка про боротьбу УПА на Волині „Чого не гоїть вогонь”.
 

1967

– видає книгу „На твердій землі”, в якій розповідає про життя українських переселенців у Канаді.
1974 – книга есе „На коні вороному”.
1979 – книга спогадів „Планета ДІ-ПІ”, нотатки і листи.
 

 

1980

–         книга „Слідами піонерів”.

–         відзначення 75-річчя Уласа Самчука.

–         книга „Гори говорять”.

–         книга „ Живі струни”.

–         книга „Сонце з заходу”.

1987,

9 липня

 

– помер у Торонто, де й похований.

1988, 18 вересня  

– відкриття музею-архіву У.Самчука в Торонто.

1990 – вдруге виходить книга есе „На коні вороному”.
 

1991

– часопис „Тернопіль” стараннями Г.І.Чернихівського вперше в Україні друкує з № 3 роман У.Самчука „Марія”.
 

1991

– у Києві стараннями літературознавця Степана Пінчука виходить окремою книгою „Марія”.
1992,

жовтень

– відкриття двох меморіальних таблиць на честь Уласа Самчука у Тилявці на родинному будинку та школі.
1993,

27 вересня

– відкриття літературно-меморіального музею Уласа Самчука у Тилявці Тернопільської області.
1994 – із Торонто до Тилявки передано матеріали Архіву-музею У.Самчука.
1994 – в „Українському письменнику” видруковано роман „Чого не гоїть огонь”.
1995 – в Ужгороді виходить у світ роман „Гори говорять”.
– в Україні відзначено 90-річчя від дня народження У.Самчука.
– у Кременецькому краєзнавчому музеї розгорнута велика виставка з нагоди 90-річчя У.Самчука під назвою „На Україну повернувся”.
– на будинку (вул. У.Самчука, 8) Коцюкевичів відкрито  У.Самчуку, пам’ятний знак з барельєфом письменника.
1996 – У „Літописі Волині” (Вінніпег) видруковано статтю Черняхівського „Перший музей Уласа Самчука в Україні”.
2000 – у Тилявці, Кременці, Тернополі, Рівному вшановано пам’ять У.Самчука — 95 літ від дня його народження.
2001 – вихід друком книжки „Улас Самчук”, упорядкованої А.Жив’юком і І.Паскевич.
 

2002

– А.Жив’юк захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук на тему „Вплив громадсько-політичної та літературної діяльності Уласа Самчука на розвиток української національної свідомості.
2003 – Кременецькому ліцеї присвоєно ім’я  Уласа Самчука.
 

2004

– Олена Пасічник захистила дисертацію на здобуття кандидата філологічних наук на тему „Образ світу і концепція героя у творчості Уласа Самчука й Олександра Солженіцина в’язнично-таборової тематики”.
2005 – у Кременецькому ліцеї ім. У.Самчука відкрито кімнату-музей „Світлиця У.Самчука”.