23 березня 2018 року відбулася зустріч ліцеїстів з Павловським Ігорем Федоровичем (позивний «Маріо»), який поділився спогадами про Майдан, АТО, своє перебування у Донецькому аеропорту та інше. Ігор Федорович наголосив на величезній ролі патріотизму молоді у подальшій долі України, важливості цінностей дружби, любові один до одного, до батьків та України.  Ліцеїстів   найбільше   вразила розповідь про його […]

23 березня 2018 року відбулася зустріч ліцеїстів з Павловським Ігорем Федоровичем (позивний «Маріо»), який поділився спогадами про Майдан, АТО, своє перебування у Донецькому аеропорту та інше.

Ігор Федорович наголосив на величезній ролі патріотизму молоді у подальшій долі України, важливості цінностей дружби, любові один до одного, до батьків та України.  Ліцеїстів   найбільше   вразила розповідь про його участь у бою в м. Щастя.

Зі спогадів «Маріо»:

— Під час бою у Щасті мене важко поранило, я отримав тяжку контузію. На допомогу підоспів побратим «Жук», він передав мене волонтерці Аллі Чонгар, а вона нас, «трьохсотих» і «двохсотих», повезла до госпіталю у Сватове. По дорозі втратив багато крові. У лікарні медик глянув на мене, визначив пульс і прорік: «Не жилець». Мене відвезли у морг, — від спогадів очі «Маріо» ледь зволожуються. — Через дванадцять годин Алла зайшла до лікарів з документами й поцікавилася, куди подівся ще один айдарівець. А їй відповіли, що я уже неживий.

Волонтерка такою відповіддю не задовольнилася, попросила хоча б показати тіло військового. Коли у морзі відсунули шухляду, де лежав Ігор, у нього раптово почали сіпатися ноги. Санітарка, що стояла поруч, знепритомніла. А «Маріо» одразу забрали в реанімацію. Пам’ятає, що коли опритомнів й побачив людей у білих халатах сказав: «Я у раю». Медсестричка, що чергувала біля нього, вибігла у коридор з криком «Айдарівець живий!»

Увесь цей час жаги до одужання повідомив «Маріо» йому додавали дитячі листи та малюнки, з якими він пройшов війну.

Основним гаслом життя «Маріо» є:  «Бог. Україна. Нація».